30, Р. Риггз. Библиотека душ. Книга 3

Ренсом Риггз – американский сценарист и писатель

О книге:

Дом странных детей. Книга 3» — завершающая часть из цикла книг о детях со сверхспособностями. Ренсом Риггз признался, что источником вдохновения стали и фотографии, старые фотокарточки реальных детей, которые он собирал вместе с друзьями. Книга проиллюстрирована этими снимками, что добавляет повествованию таинственность и атмосферность.

Цитати

...наша доверчивость — это всего лишь неосторожность или мы зашли слишком далеко и совершаем роковую ошибку.

К сожалению, обычно до нас доходит, что мы поступили опрометчиво, когда менять что-то уже слишком поздно. Когда появляется время поразмыслить над принятым решением, оказывается, что кнопку уже нажали, самолет выкатился из ангара или, как в нашем случае, лодка отчалила.

Я понимаю, что это совершенно безумная идея. Но мой мозг — это установка по производству надежды.

Переход ощущался, как разбитая грунтовая дорога, ведущая в дикие и опасные трущобы, куда мы, собственно, и направлялись.

У каждого своя история. Своя беда. Все чего-то от тебя хотят, и все почти всегда лгут. Поэтому да, я действительно неуклонно блюду свои собственные интересы и стремлюсь из всего извлекать выгоду для себя лично. И мне ничуть не стыдно. 

С раннего детства мы распознаем некоторые из своих талантов и сосредоточиваемся на них настолько, что исключаем все остальное. Дело не в том, что у тебя нет других способностей, а в том, что ты их не развивал.

29, Пиколт Джоди - Последнее правило

Джо́ди Линн Пико́лт— американская писательница. 

О книге:

Книга рассказывает о Джейкобе, мальчике-подростке с синдромом Аспергера (аутизм). Он не в состоянии следить за ходом мысли других людей и не может нормально изъясняться. Как и большинство детей с этим заболеванием, Джейкоб сосредоточен лишь на одном каком-то занятии; в данном случае это — судебный анализ. Он всегда оказывается на месте преступлений (с помощью полицейского сканера, установленного в его комнате), где он рассказывает полицейским, что им следует сделать… и всегда оказывается прав. Каждую отдельную главу книги нам рассказывают главные действующие лица: Эмма, мать Джейкоба; Тео, брат Джейкоба и он сам. В их доме царили определенные правила: 1. Убирать за собой свой собственный беспорядок. 2. Говорить только правду. 3. Чистить зубы два раза в день. 4. Не опаздывать в школу. 5. Заботиться о своем брате, ведь он только один. Но затем однажды мертвым находят его учительницу, и полиция приходит к нему с допросом. И обвиняют Джейкоба в убийстве… Он просто спасал своего брата.

Цитати

— Привет, папа! — громко говорю я пустому стулу слева, воображая, что у меня есть настоящий отец, а не жалкий донор спермы, который каждый месяц виновато присылает чек.

Нелегко объяснить, почему мне так тяжело смотреть людям в глаза. Представьте, что вам разрезают скальпелем грудь и копошатся в ваших внутренностях, сдавливают сердце, легкие, почки. Когда я смотрю людям в глаза, у меня возникает такое же чувство грубого постороннего вмешательства. Я не смотрю людям в глаза, потому что считаю невежливым копаться в чужих мыслях, а глаза — это зеркало души, в них все видно.

Иногда мне кажется, что сердце человека — просто полка. На неё можно многое положить, но, случается, полка не выдерживает груза — и человеку остаётся подбирать обломки.

Его разум — капкан, но в половине случаев к замку не подобрать ключа.

— Мой отец говорил: жить с чувством вины — все равно что сидеть за рулем машины, которая едет только задним ходом.

Я могу не понимать чувств, но я испытываю вину от этого непонимания. Поэтому когда я наконец припер маму к стенке — спустя несколько часов после того, как она с рыданиями убежала, увидев, как я тычу пальцем в Нечто-некогда-бывшее-щекой-моего-деда, — то попытался ей объяснить, что плакать не стоит.

— Это больше не дедушка, — сказал я. — Я проверил.

К моему удивлению, легче ей от этого не стало.

— Мне все равно его не хватает, — ответила она.

Чистая логика говорит: если существо в гробу по сути не тот человек, которого ты знал, тебе не может его не хватать. Потому что это не потеря, это изменение.

Мама тогда покачала головой.

— Мне не хватает его, Джейкоб. Мне грустно, потому что я больше никогда не услышу его голос. Больше не смогу с ним поговорить.

Я бы с радостью признался: да, я понял. Когда умирает человек, такое чувство, что у тебя выпал зуб. Ты можешь жевать, есть, у тебя во рту осталось много зубов, но языком ты постоянно трогаешь пустое место, где все еще немного побаливают нервы.

Вот так и с синдромом Аспергера. Мне приходится усердно работать над тем, что для других людей кажется естественным, потому что я всего лишь турист в окружающем мире.

А это путешествие с билетом в один конец.

Последнее, что я помню, перед тем как исчезнуть: числа имеют смысл. О людях такого не скажешь.

Когда очень сильно чего-то ждешь, обязательно будешь разочарован. Я уже давно познал эту истину. 

В жизни не существует серебряных пуль, человек должен сам выкарабкиваться из глубокой грязной ямы, которую себе выкопал.

Когда ты обнажил душу, уже не так сложно обнажить тело.

28. Чотири сезони. Стівен Кінг. «Рита Гейворт та втеча з Шоушенку».

Стівен Кінг - американський письменник








О книге:

Події повісті розгортаються впродовж 29 років. Оповідачем виступає чоловік на прізвисько Ред, ірландець середніх років, що відбуває покарання в тюрмі Шоушенк. Ред у 20 років застрахував життя своєї дружини, після чого заблокував гальма в їхньому авто. Це призвело до загибелі не лише його дружини, а й її подруги з малолітньою дитиною. Ред входить до еліти ув'язнених, тому що за окрему платню може роздобути майже все.

Цитати

27. "Точка Обману" - Браун Ден

 Ден Браун – автор багатьох бестселерів, в тому числі екранізованих. Його романи – одні з найпопулярніших у світі – їх не перестають обговорювати не тільки читачі, а й вчені. 

О книге:

В Арктиці знайдено восьмитонний уламок метеорита із закам'янілими рештками живих організмів, що свідчить про існування позаземного життя. На місце відкриття вирушають чотири незалежні науковці — астрофізик, палеонтолог, океанограф та фахівець з льодовиків. Коли вони опиняються за крок до розгадки, їх починають безжально вбивати...

Цитати

За багато років мені вдалося добре засвоїти одну річ…У світі просто не існує замінника правди

«Вашингтон мені до вподоби, — думав він, із задоволенням роздивляючись груди помічниці під кашеміровим светром. — Влада — найсильніший сексуальний стимулятор... саме вона і змушує таких жінок валом валити до Вашингтона».

І сенатор Секстон, твердо вірячи, що найкращий захист — це активний напад, скористався слушним моментом і перейшов у атаку. 

У разі якщо існує багато пояснень якоїсь проблеми, правильним звичайно виявляється найпростіше.

26, Інферно. Ден Браун

  Ден Браун – автор багатьох бестселерів, в тому числі екранізованих. Його романи – одні з найпопулярніших у світі – їх не перестають обговорювати не тільки читачі, а й вчені. 

О книге:

В основі сюжету роману «Інферно» нові пригоди професора з Гарварду Роберта Ленгдона, вже відомого читачам за романами «Янголи й демони», «Код Да Вінчі» та «Втрачений символ». Події в «Інферно» розгортаються стрімко: професор Ленгтон вступає у інтелектуальний двобій з геніальним вченим – генетиком, що залишив йому послання, у розділі “Пекло” містичного роману “Божественна комедія” Данте. Новий ворог Ленгтона, займається проблемою перенаселення Землі і впевнений, що бачення пекла Данте незабаром може стати реальністю. Завдяки такому переплетінню Ден Браун описує мандрівку живої людини світом померлих, де головний герой спробує відповісти на питання, що цікавлять та турбують людство з прадавніх часів.

Цитати

От якби мати більше часу... але час — це єдина річ, яку не здатні здобути навіть мої чималі статки.

 Рішення, прийняті нами в минулому, є архітекторами нашого сьогодення.

Флоренція стала одним з улюблених пунктів призначення в усій Європі. Це було місто, на вулицях якого її дитинстві грався Мікеланджело, тут у мистецьких студіях народився італійський Ренесанс. Це була Флоренція; її галереї манили до себе мільйони туристів, котрі милувалися «Народженням Венери» Боттічеллі, «Благовіщенням» Леонардо,і також красою й гордістю міста — статуєю Давида.

Ніколи не ходив землею чоловік, величніший за нього.
Мікеланджело

Натовп здивовано загудів.
Так, — мовив Ленґдон. — Це сказав той самий Мікеланджело, якого ви знаєте як автора розписів у Сікстинській капелі та статуї Давида. Мікеланджело був не лише майстерним художником і скульптором, а й прекрасним поетом, котрий опублікував близько трьохсот поем, включно з тією, що називалася «Данте» і була присвячена чоловікові, чиї разючі образи пекла надихнули Мікеланджело на його «Судний день».

 — Виявляється, ця фраза вказує на цілком конкретну знамениту фреску, яка висить у Палацо Веккіо, у Залі п’ятисот. Ця фреска називається «Битва під Марчіано», і створив її Джорджо Базарі. У горішній частині фрески Базарі написав малесенькими літерами ледь видимі слова cerca trova. Існує багато теорій щодо того, навіщо він це зробив, але конкретної переконливої версії так і не знайдено.

Згідно з традицією, офіційні палаци розташовували на узвишшях, щоб усі відвідувачі парку могли дивитися на будівлю знизу вгору. Одначе Палацо Пітті був розташований у низькій долині біля ріки Арно, і це означало, що відвідувачі садів Боболі дивилися на палац згори вниз. Це додавало будівлі ефектності. Один архітектор, описуючи її, визнав, що палац наче спорудила сама природа… наче масивні камені скотилися довгим схилом донизу й попадали елегантною, схожою на барикаду купою. Розташування в низині робило палац більш вразливим із військової точки зору, але масивна кам’яна споруда Палацо Пітті була такою солідною й вишуканою, що Наполеон, перебуваючи у Флоренції, використовував її як свою штаб-квартиру.

 Статуя, яку вони перед собою узріли, зображала товстого голого карлика, який сидів верхи на черепасі. Яйця карлика притиснулися до панцира черепахи, а з рота черепахи потроху капала вода, наче вона була хвора.

 А за чверть милі на схід припаркувала свій мотоцикл Ваєнта. Прибувши до Старого міста через Понте алле Граціє, вона потім виїхала по колу до Понте Веккіо — знаменитого пішохідного мосту, що сполучав Палацо Пітті зі Старим містом. Пристебнувши шолом до мотоцикла, Ваєнта вийшла на місток і змішалася з ранковими туристами.

Грот Буонталенті, названий так на честь архітектора Бернардо Буонталенті, був, напевне, найдивовижнішим місцем у всій Флоренції. Свого часу його задумували як «павільйон сміху» для маленьких гостей Палацо Пітті. Три сполучені печери грота демонстрували суміш натуралістичної фантазії та готичної надмірності: утворені з краплинних конкрецій та текучої пемзи, вони наче або поглинали, або виштовхували з себе численні скульптурні фігури. Відомо, [цо в добу Медичі по внутрішніх стінах грота стікала вода, яка слугувала для охолодження замкненого простору спе- котним тосканським літом і створювала ефект справжньої печери.

 Спочатку на Понте Веккіо розташовувався великий відкритий ринок м’яса, але торгувати м’ясникам заборонили тисяча п’ятсот дев’яносто третього року, коли сморід протухлого м’яса проникнув до коридору Базарі й долетів до чутливих ніздрів великого герцога.

І донині біля місця вбивства можна побачити три меморіальні дошки, на кожній із яких цитуються різні рядки з шістнадцятої пісні Дантового «Раю». Одна була встановлена на вході до Понте Веккіо, і в ній зловісно заявлялося таке:
Флоренція, за примхою лихої долі,
Принесла його в жертву на цьому містку
Тому скаліченому кам’яному стражу,
І закінчилися її щасливі й мирні дні.


Палацо Веккіо подібний на гігантську шахову фігуру. Ця масивна, схожа на грака споруда з міцним квадратним фасадом і рустованими прямокутниками стінами з бійницями своїм вдалим розташуванням захищає південно-східний край п’яца дела Синьйорія.
Незвична самотня вежа цієї будівлі, що стримить із центра квадратної фортеці, утворює на міському обрії вельми своєрідний профіль, який став невід’ємним символом Флоренції.

 — Ні, Роберте, не неможливим, а просто немислимим. Розум людини має примітивний егоїстичний захисний механізм, котрий заперечує всяку дійсність, яка спричиняє надто велике навантаження на мозок, із котрим той неспроможний впоратися. Цей механізм називається «заперечення».

 За рогом є місце, де збираються палкі прихильники творчості Данте. Б’юся об заклад, що дехто з них має при собі примірник «Божественної комедії», який ми зможемо позичити.

Відомий як церква Данте, святий храм Санта-Маргеріта де Черкі є скоріше капличкою, а не церквою. Малесенька однокімнатна молитовня — популярне місце паломництва шанувальників творчості Данте, які побожно ставляться до неї як до священної будівлі, де сталися дві визначні події в житті поета.

Нині Дантова церква стала притулком для людей із розбитим серцем, які страждають від неподіленого кохання. Усипальниця молодої Беатріче розташована в цій церкві, а її проста гробниця стала місцем паломництва як шанувальників Данте, так і закоханих із розбитими серцями.
Флоренцією до цієї церкви, і вулиці, якими вони йшли, ставали дедалі вужчими, аж поки не перетворилися на відомі в усьому туристичному світі вузенькі пішохідні проходи. Інколи там з’являвся якийсь місцевий автомобіль, що насилу протискався крізь цей лабіринт, змушуючи перехожих розпластуватися по стінах, щоби з ним розминутися.

У Флоренції була розташована одна з найвідоміших у світі купелей, яку понад сімсот років використовували для того, щоби омивати й хрестити маленьких флорентійців, серед яких був і Данте Аліґ’єрі.

 Брама раю? А хіба вона не на небесах?
— Узагалі-то, — відповів Ленґдон, з іронічною посмішкою прямуючи до дверей, — якщо знати, де шукати, то вся Флоренція є раєм.


Баптистерій Сан-Джованні.
Оздоблений тими самими різноколірними каменями та смугастими пілястрами, що й собор, баптистерій відрізнявся від сусідніх споруд дивовижною формою — це був ідеальний восьмикутник. Ця восьмибічна будівля, яку дехто порівнював із листковим тортом, складалася з трьох чітко видимих шарів-поверхів, які завершувалися вгорі пласким білим дахом.

 Ця захисна загорожа з кованого заліза мала гострі вершечки у вигляді кінчиків сонячних променів, умочених у золотисту фарбу. Вона нагадувала нехитру загорожу приміських будинків. Інформаційна дошка, що описувала Браму раю, була дещо невдало розташована не на самих бронзових воротах, що вражали своєю красою, а на оцій простенькій захисній огорожі.

 Підкреслюючи красу пишної верхньої частини приміщення, природне світло пронизувало темний простір крізь центральне округле вікно — приблизно так, як у римському Пантеоні. Ефект природного світла посилювався за допомогою низки високих і вузьких вікон у глибоких впадинах, що кидали потоки світла, такого сконцентрованого й густого, наче воно було твердим, схожим на бруси, що підпирали конструкцію під кутом, який безперервно змінювався.

 Ленґдон швидко пояснив, що початкова купіль баптистерію — то велика восьмикутна чаша, розташована в самісінькому центрі приміщення. Сучасні купелі є зазвичай чашами, піднятими над рівнем підлоги, а тодішні купелі більше відповідали буквальному значенню слова font — «криниця» чи «фонтан», — тож це був глибокий басейн із водою, у який учасників обряду хрещення можна було занурювати. Ленґдон уявив собі, як голосно верещали малюки у цьому кам’яному приміщенні, коли їх опускали у великий басейн із крижаною водою, що стояв колись посеред цього залу.

Венеція.
Кілька хвилин Ленґдон із Сієнною мовчали, роздивляючись загадкові вірші. Цей текст був бентежний і моторошний, і його було важко розшифрувати. Використання таких слів, як «дож» та «лагуна», стали для Ленґдона остаточним підтвердженням того, що в поемі справді йшлося про Венецію — унікальне італійське місто на воді, що складалося із сотень сполучених між собою лагун. Сторіччями ним правив глава венеціанської держави, який називався «дож».

 А орендований седан «фіат», вирушивши з п’яца дель Дуомо, уже мчав на північ по віа дей Панцані до Санта-Марія Новелла — залізничного вокзалу Флоренції.

Венеціанські дожі були кимось на кшталт герцогів з інших італійських міст-держав, і за тисячу років, починаючи: s шістсот дев’яносто сьомого року нашої ери, Венецією правили понад сотня дожів. Ця традиція перервалася наприкінці вісімнадцятого сторіччя, коли Венецію захопив Наполеон, але їхня слава та міць і досі залишаються предметом пожвавленого інтересу істориків.

 Але проблема в тому, що наш генетичний код — це як картковий будиночок: одна карта сполучається з іншою й спирається на безліч інших карт, до того ж таким способом, про який ми навіть уявлення не маємо. Якщо ми спробуємо вилучити якусь людську властивість, це може призвести до того, що решта неминуче зсунуться, і результат буде катастрофічним.

 Залізничний вокзал Венеції Санта-Лючія — це елегантна низька споруда із сірого каменю і бетону, спроектована по-модерновому мінімалістично. Її фасад позбавлений будь-яких табличок і написів за винятком одного знака: крилатих літер FS — символу державної залізниці («Ferrovie dello Stato.»).

 Зовсім поряд із каналом у надвечірнє небо стримів знаменитий фарбований мідянкою купол церкви Сан-Сімеоне Пікколо. В архітектурному плані це була найбільш еклектична церква в Європі. Її незвично зелений крутий купол і круглий вівтар збудовані у візантійському стилі, а мармуровий нартекс із колонами скопійований із класичного про- наосу римського Пантеону. Над парадним входом височів приголомшливий фронтон із чудовим мармуровим рельєфом, на якому було зображено легіон святих мучеників. «Музей, що повільно опускається під воду». Та навіть потенційні наслідки такого занурення були нічим порівняно з тією небезпекою, котра, як боявся Ленґдон, крилася десь під містом.

 — Sì, santa Lucia! — підключився до розмови Мауріціо. — Вона — свята сліпих! Ви ж знаєте цю історію? — Водій озирнувся на них і гукнув, перекрикуючи шум двигунів. — Лючія була така гарна, що її бажали всі чоловіки. Тому, щоби постати перед Господом чистою й зберегти свою цнотливість, вона взяла й вирізала собі очі.

 Венеції таки прийняли указ, згідно з яким усі кораблі, що заходили в місто, мали відстояти на якорі подалі від берега аж сорок днів, перш ніж їм дозволялося розвантажуватися. І донині число «сорок» — італійською quaranta — є похмурим нагадуванням про походження слова «карантин».

 Попереду забовванів знаменитий місток Ріалто, розташований на півдорозі до п’яца Сан-Марко. Коли вони наблизилися до моста і от-от мали проскочити під ним, Ленґдон поглянув угору й побачив самотню нерухому постать біля поруччя, що вдивлялась у них згори з похмурим виразом обличчя.

— То єдина металева деталь на гондолі, і називається вона феро ді пруа — «носова залізяка». Це символ Венеції!

Доречно названий на честь одного з найзнаменитіших мандрівників в історії людства, аеропорт Марко Поло розташовується за чотири милі від майдану Сан-Марко посеред вод Венеціанської лагуни.

«Офіційна брама міста», — іронічно подумав Ленґдон, знаючи, що це було місце публічних страт аж до вісімнадцятого сторіччя.

Нагорі однієї з колон цієї брами виднілася химерна статуя святого Теодора — той гордовито хизувався вбитим легендарним драконом, який завжди нагадував Ленґдону крокодила.

Коні Сан-Марко.

Вони застигли у своєму русі, немов наготувавшись от- от стрибнути на майдан. Ці четверо безцінних жеребців — як і багато інших пам’яток Венеції — були забрані як трофей із Константинополя під час хрестового походу. Іще один схожий мистецький трофей виднівся під кіньми на південно-східному крилі церкви: композиція з різьбленого пурпурового порфіру, відома під назвою «Тетрархи». Ця скульптурна група була відома тим, що їй бракувало ноги — вона відламалася, коли «Тетрархів» вивозили як здобич із Константинополя в тринадцятому сторіччі. Чудесним чином нога знайшлася в шістдесяті роки двадцятого століття у Стамбулі. Венеція подала петицію з проханням віддати їй втрачену ногу, але відповідь уряду Туреччини була простою: «Ви вкрали статую — ногу ми залишаємо собі».

 Пала д’Оро вважався разом із кіньми Сан-Марко одним із найвизначніших скарбів Венеції.

Людський мозок фізично не може працювати надаремно і ні про що не думати. Твоя душа прагне емоцій, і вона шукатиме паливо для цих емоцій — добре чи погане. Твоя проблема в тім, що ти живиш душу не тим паливом, що треба.

Щороку Венеція приймала запаморочливу кількість туристів — за оцінками, третину одного відсотка від усього населення світу. Наприклад, двотисячного року Венецію відвідало близько двадцяти мільйонів людей. Відтоді населення світу збільшилося на один мільярд, і тепер Венеція аж стогнала під вагою додаткових трьох мільйонів гостей на рік. Місто, як і сама планета Земля, мало обмежений простір, тож у якийсь момент не зможе завозити достатньо харчів, переробляти достатню кількість відходів чи знаходити достатньо ліжок для тих, хто забажає відвідати його.

«Місток зітхань», — він пригадав фільм, який бачив у дитинстві, «Маленький роман», знятий за мотивами легенди про те, що коли двоє закоханих поцілуються під цим містком під час заходу сонця, коли б’ють дзвони базиліки Сан-Марко, то кохатимуть одне одного все життя. Цю надзвичайно романтичну легенду Ленґдон добре запам’ятав. І здавалося, до чого тут згадувати, що в тому фільмі одну з головних ролей грала чарівлива чотирнадцятирічна дебютантка на ім’я Дайан Лейн, у яку Ленґдон негайно й сильно закохався по-хлопчачому… Однак те кохання й досі нагадувало про себе.

25. 11/22/63 — Стивен Кинг

Стівен Кінг - американський письменник





11/22/63 
О книге:

Джейкоб «Джейк» Эппинг, 35-летний учитель английского языка, задаёт классу для взрослых сочинение на тему «День, изменивший мою жизнь». Один из учеников, пожилой малограмотный уборщик-инвалид Гарри Даннинг, описывает, как пьяный отец убил молотком его мать, двух братьев и младшую сестру, а самого Гарри на всю жизнь оставил инвалидом. Глубоко тронутый, Эппинг ставит Даннингу наивысший балл и приглашает отметить получение аттестата в закусочной своего знакомого Эла Темплтона.

Цитати
 Бізнес — це як бог. У 58-му йому всі моляться, але ніхто його не розуміє. Ось. 

Взагаліто, як для мого зросту, я важу небагато, хоча сяке-таке м'ясо при кістках все ж таки маю — «аби за вітром не віднесло».

Мене звуть Джорджем. А як твоє ім'я? 
— Мазефакер! — гаркнув він, відповзаючи від мене ще далі. Якщо це було його ім'я, то безумовно доволі незвичайне.

Іноді ми не бажаємо знати, правда? Іноді ми боїмося знання. Доходимо до якоїсь межі й вертаємо назад.

Дивіться, Ной напився пяним той єдиний раз на ковчегу і лежав він у своєму ліжку геть-чисто голий. Двоє його синів не дивилися на нього, вони відвернулися в інший бік і накрили його ковдрою. Ну, не знаю, може, то було покривало. Але Хам він був чорним в їхній родині, той подивився на свого батька в його голизні, і Бог прокляв його і всю його расу на те, щоб були дроворубами та водоносами. Отак воно й пішло. Ось що стоїть за всім цим. Біблія, книга Буття, розділ девятий.

Крім того, обережність — найкраща складова відваги. Я запам'ятав це, ще сидячи на колінах у матері.

24.Ренсом Ріггз «Місто Порожніх. Втеча з Дому дивних дітей» (по 10 б. шкалі 10 б)

Ренсом Ріггз —американський письменник і сценарист

О книге

Руїни великого міста... Загадкова небезпека, що криється серед зруйнованих будинків... Тут опинилися Джейкоб та його друзі — мешканці дому дивних дітей. Кожен з них наділений дивовижними здібностями, і всі вони хочуть тільки одного — зняти страшне закляття з наставниці міс Сапсан.
Вороги, нещадні монстри з порожніми очима, невідступно переслідують героїв. Джейкоб навіть уявити не міг, які пастки їм підготовлено. Він готовий за будь-яку ціну врятувати міс Сапсан і свою кохану Емму.
Чому ж Емма сама просить його піти? Як Джейкоб може чути наближення Порожніх? Звідки у нього дар розуміти монстрів і керувати ними?

Цитати

- Як ти?

Відповідь на це питання потребувала грунтовного знанння математики на рівні університету й близько години часу на обговорення... Тому я сказав:
-Я в порядку.

Я в таку туфту не вірю. Доля. Зірки. Призначення.

Я вмію готувати. І дрова рубати, й верхи їздити, й усілякі вузли в`язати!
- Хто- небудь, вручіть йому медаль, - підштрикнув Єнох.

У нас було незмінне правило: без потреби не дивитися в очі нормальним, бо погляди могли призвести до розмов, а розмови - до запитань, а дивним дітям важко відповідати на запитання  нормальних дорослих так, щоб це не породило ще більше запитань.

Це тому, що насправді гроші потрібні, щоб маніпулювати іншими й змушувати їх почуватися гіршими за тебе.

Я засинав і прокидався, засинав і прокидався. Ритм поїзда занурював мене в гіпнотичний транс, у якому було дуже легко забути, що я лише пасивний  спостерігач, а моє вікно - це щось більше, ніж кіноекран, що там, зовні, все достоту так само реальне, як і тут, усередині.

23. Мизери — Стивен Кинг (по 10 б. шкалі 9+ )

Стівен Кінг - американський письменник



Мізері
О книге:

Головний герой — письменник Пол Шелдон щойно закінчив свій новий роман, з яким він збирався зробити нелегкий перехід від написання історичних романів про вигадану ним героїню Мізері Честейн до написання серйознішої художньої літератури. Енні Вілкс, яка вважала себе одним з найбільших фанатів Шелдона, врятувала його під час аварії, але залишила його у своєму віддаленому будинку і взяла на себе усі турботи по видужанню письменника. Тим часом, прочитавши новий роман Шелдона, Енні дізналася, що автор убив її улюблену героїню Мізері у своїй останній книзі. Розгнівана Енні Вілкс із застосуванням різних тортур примушує Шелдона написати ще один роман, у якому він мав повернути до життя Мізері. Під час перебування у жахливому будинку Енні Вілкс письменник дізнається про таємниці минулого своєї тюремниці і робить декілька спроб втекти. Після страшних тортур письменникові нарешті вдається закінчити роман і за допомогою хитрощів вбити Енн Вілкс.

Цитати:
Якщо книга довго стоїть у глухому куті, вона починає гнити, розкладається на поверхні, пропускає усі маленькі трюки та ілюзії.

Самотнє життя - не виправдання для ледарювання.

22. Головоломка. Франк Тилье (по 10 б. шкалі 10 б)

Франк Тилье (фр. Franck Thilliez) - современный французский писатель. Родился в 1973 году в городе Аннеси. В настоящее время проживает в Па-де-Кале. По образованию - инженер по новым технологиям (специалист по информатике и вычислительной технике). Основные жанры его произведений - детективы и триллеры. Его роман "Комната мёртвых" ("La chambre des morts"), написанный в 2005 году, был в 2007 году экранизирован.

Головоломка

О книге

В новом триллере Франка Тилье «Головоломка» герои Илан и Зоэ, профессиональные охотники за сокровищами, внедряются в таинственную игру, где главный приз составляет триста тысяч евро, а цена ее – человеческая жизнь. Правила игры им неизвестны, они знают лишь ее название: «Паранойя». В горах на территории заброшенной психиатрической лечебницы восемь участников должны бросить вызов своим самым потаенным страхам. Чтобы обрести ключ от заветного сейфа с деньгами, нужно собрать десять черных хрустальных лебедей. Но осторожно: цена такой находки – жизнь. Ваша жизнь

Цитати:
Игра повсюду, нужно только вглядеться повнимательней.

Где проходит граница, отделяющая реальность от вымысла? Как глубоко игра проникла в его мозг?

21. Алан Беннетт "Непростой читатель" (по 10 б. шкалі 8 б)

БЕННЕТТ, АЛАН (Bennett, Alan) - английский драматург, писатель, актёр. Родился 9 мая 1934 г. в Лидсе (Англия) в семье мясника. Во время службы в армии Беннетт изучил русский язык и получил возможность поступить в Кембридж, однако, вскоре перешёл в Оксфорд, где изучал средневековую историю и пробовал свои силы в местных театральных постановках.

Непростой читатель

О книге:

Если бы собаки не залаяли, как бешеные, на незнакомый фургон у дверей дворцовой кухни, королева никогда не узнала бы о еженедельных визитах Вестминстерской передвижной библиотеки. Но, поднявшись по ступенькам фургона, чтобы извиниться за поднятый собаками шум, она, в конце концов, выбрала роман полузабытой писательницы Айви Комптон-Бернетт. Чтение не влекло королеву, но воспитание не позволило оставить книгу недочитанной, а затем, чтобы не показаться невежливой, она взяла еще одну. Вторая, выбранная более удачно, пробудила у Ее Величества страсть к чтению, со временем ставшую настолько сильной, что из-за нее королева стала пренебрегать своими обязанностями. И, пока королева читала все - от Томаса Харди до Аниты Брукнер, от Пруста до Беккета, - придворные вступили в сговор с целью прекратить ее литературную одиссею.

Цитати:

- По правде говоря, мэм, я ни разу не сумел прочесть больше нескольких страниц. А вы много прочитали?

- До конца. Начав книгу, я ее дочитываю. Так нас воспитывали. Книги, хлеб с маслом, картофельное пюре - справляйся со всем, что тебе досталось. Я всегда придерживаюсь этого правила.

Книги существуют не для того, чтобы проводить время. Они для того, чтобы узнать о жизни других людей. О чужих мирах. Мы вовсе не хотим провести время, сэр Кевин, нам бы хотелось, чтобы его было больше. Если бы нам захотелось провести время, мы бы отправились в Новую Зеландию.

И она, живя совершенно отдельной жизнью, ощущала, что жаждет смешаться с другими людьми. Странствуя по страницам книг, И она, живя совершенно отдельной жизнью ощущала, что жаждет смешаться с другими людьми.

Иногда мы чувствуем себя некоей ароматизированной свечой, придающей аромат политике или власти, монархия в наши дни — просто производимый правительством дезодорант.